Загадкові «маленькі червоні цятки» Джеймса Вебба: нові дослідження вказують на «зорі з чорних дір»

Відколи космічний телескоп Джеймс Вебб розпочав спостереження у 2022 році, астрономи натрапили на дивну загадку. У найдавнішому Всесвіті телескоп помітив численні крихітні, дуже далекі й напрочуд червоні об'єкти, які отримали назву «маленькі червоні цятки». Досі науковці не могли впевнено сказати, що це насправді таке.

Загадка з раннього Всесвіту

Ці об'єкти поводяться незвично. Вони з'являються у великій кількості приблизно через 600 мільйонів років після Великого вибуху, а потім, схоже, зникають ще до того, як Всесвіту виповнюється близько двох мільярдів років. Така поведінка ставить під сумнів усталені уявлення про те, як формувалися перші галактики.

Спершу деякі дослідники припускали, що ці цятки є галактиками, які росли неймовірно швидко, надто швидко, щоб це вписувалося у звичні космологічні моделі. Саме тому нові дослідження 2026 року, які пропонують інше пояснення цього явища, привернули таку велику увагу всієї наукової спільноти.

Гіпотеза «зорі з чорної діри»

Одна з найпереконливіших ідей полягає в тому, що «маленька червона цятка» насправді є так званою «зорею з чорної діри». За цією гіпотезою, у центрі об'єкта перебуває надмасивна чорна діра, яка стрімко поглинає речовину, а навколо неї розкинулася щільна оболонка частково іонізованого газу.

Саме ця газова оболонка і створює оманливе враження. Вона перепоглинає та перевипромінює світло, що йде від розжареної речовини поблизу чорної діри, унаслідок чого весь об'єкт починає світитися так, ніби це холодна червона зоря. Насправді ж головним джерелом енергії тут є не зоря, а сама чорна діра.

Найсильніший на сьогодні доказ на користь цієї версії науковці отримали, вивчаючи об'єкт під назвою GLIMPSE-17775. Використавши спектрограф NIRSpec, команда під керівництвом Василя Кокорева з Техаського університету в Остіні зафіксувала понад сорок спектральних ліній, зокрема цілий «залізний ліс» із шістнадцяти ліній заліза.

Ці дані виявилися вкрай промовистими. Ознаки розсіювання на електронах вказали на наявність щільної газової оболонки, а високоенергетичні сигнатури свідчили про присутність чорної діри, що активно поглинає навколишню речовину. Результати цього дослідження були опубліковані у виданні The Astrophysical Journal у червні 2026 року.

Можливо, галактики просто ховаються

Інша група вчених підійшла до загадки з несподіваного боку. Команда під керівництвом П'єрлуїджі Рінальді дослідила ближчу до нас галактику, яку неофіційно назвали «Сагуаро». У її центрі міститься компактне червоне ядро, дуже схоже на «маленьку червону цятку», хоча сама галактика має чітку спіральну структуру.

Дослідники провели цікавий експеримент. Вони змоделювали, як ця галактика виглядала б, якби перебувала значно далі від нас, у ранньому Всесвіті. Виявилося, що на такій величезній відстані спіральні рукави повністю зникають, і видимим залишається лише яскраве центральне ядро, яке й нагадує загадкову червону цятку.

Це наштовхує на важливий висновок. Можливо, «маленькі червоні цятки» не є окремим, унікальним класом об'єктів, а лише тимчасовою фазою в житті галактик з надмасивними чорними дірами в центрі. Слабке рентгенівське випромінювання, зафіксоване обсерваторією Чандра, додатково підкріплює цю думку дослідників.

Що це означає

Обидва дослідження, хоч і різними шляхами, ведуть до схожого висновку. «Маленькі червоні цятки», найімовірніше, тісно пов'язані з ростом надмасивних чорних дір у ранньому Всесвіті. Це пояснення знімає потребу припускати існування галактик, що росли з неможливою швидкістю, і краще узгоджується з наявними космологічними моделями.

Втім, остаточної крапки в цій історії ще не поставлено. Астрономи продовжуватимуть спостереження, щоб зрозуміти, як саме ці об'єкти вписуються в загальну картину еволюції Всесвіту. Розгадка «маленьких червоних цяток» здатна суттєво змінити наші уявлення про те, як народжувалися перші галактики та чорні діри.