Україна закриває програму супутників Січ і переходить до нової комерційної космічної ери

Українська космічна галузь наразі переживає глибоку та символічну трансформацію. Стара епоха, побудована на радянській технологічній спадщині, остаточно добігає кінця. Натомість країна поступово переорієнтовується на нові підходи, зокрема на комерційні проєкти та міжнародну співпрацю. Ці зміни окреслюють зовсім інший вектор розвитку для галузі, що десятиліттями трималася на застарілих рішеннях.

Завершення програми Січ

Одним із ключових сигналів цих змін стало остаточне рішення не відновлювати серію супутників Січ. Про це повідомив Олег Федоров, колишній директор Інституту космічних досліджень Національної академії наук України. За його словами, ці технології ґрунтувалися на старій радянській спадщині та поспішних рішеннях, тому їхнє подальше відродження втратило будь-який практичний сенс у сучасних умовах.

Історія останнього супутника цієї серії добре ілюструє проблему. Апарат під назвою Січ-2-30, відомий також як Січ-2-1, був запущений у січні 2022 року, буквально за місяць до початку повномасштабного вторгнення. Проєкт створювався у поспіху, як своєрідний подарунок до річниці Незалежності, і, на жаль, так і не дав очікуваних наукових результатів, на які покладалися сподівання.

Життя цього супутника завершилося зовсім нещодавно. Восьмого жовтня 2025 року апарат Січ-2-30 увійшов у щільні шари атмосфери та припинив своє існування, символічно закривши цілу главу в історії українського космосу. Разом з ним у минуле відходить і ціла філософія побудови космічних апаратів, що спиралася на напрацювання минулих десятиліть, а не на сучасні інновації.

Схожа доля спіткала й інші амбітні проєкти минулого. Супутник Іоносат-Мікро був фактично готовий ще до війни, проте так і залишився нереалізованим. Його розробкою займалося конструкторське бюро Південне разом із науковцями зі Львова та Дніпра, а також за участю партнерів із Польщі та Болгарії. Проте зміна пріоритетів через війну відклала цей проєкт на невизначений термін.

Позицію щодо майбутнього галузі чітко висловив Олег Федоров. Він наголосив, що космічні технології повинні спиратися виключно на нові розробки. За його словами, якщо протягом десяти років таких розробок не було, то відновити попередній рівень стає надзвичайно складним завданням. Саме тому міжнародна кооперація стає критично важливою для будь-яких майбутніх космічних ініціатив України.

Перший комерційний супутник UASAT-NANO

На тлі завершення старих програм Україна готує важливий крок уперед. Йдеться про запуск першого українського комерційного супутника зв'язку під назвою UASAT-NANO. Цей амбітний проєкт заплановано реалізувати вже у жовтні 2026 року. Що особливо важливо, місце для цього апарата на ракеті-носії вже було зарезервоване, що свідчить про серйозність намірів та готовність до практичного втілення.

Приватні сузір'я супутників на орбіті

Окрім державних та комерційних ініціатив, активно розвивається і приватний сектор. Українська компанія Stetman працює над створенням власного сузір'я супутників на низькій навколоземній орбіті. Перший тестовий супутник цієї компанії планують вивести на орбіту також у жовтні 2026 року. Для здійснення цього запуску компанія скористається послугами відомого американського оператора SpaceX.

Ще одним перспективним напрямком є розвиток власних засобів виведення на орбіту. Україна працює над створенням ракети повітряного старту під умовною назвою Orbit Boy. За наявними даними, цей проєкт має шанси досягти орбітальних можливостей вже до кінця поточного 2026 року. Розвиток власних ракет-носіїв міг би значно посилити незалежність країни у космічній сфері.

Загалом окреслюється чіткий контраст між минулим та майбутнім української космонавтики. З одного боку, залишається у минулому епоха державних супутників, збудованих на застарілих технологіях радянського зразка. З іншого боку, на зміну їй приходить нова модель, у якій ключову роль відіграють приватні компанії, комерційні замовлення та тісна співпраця з міжнародними партнерами та операторами.

Нова епоха космічної галузі

Ці зрушення відбуваються на тлі знакових інституційних подій. Двадцять восьмого лютого 2026 року Державне космічне агентство України, відоме за абревіатурою ДКАУ, відзначило своє 34-річчя. Це нагадування про тривалу історію галузі, яка нині шукає нових шляхів розвитку та намагається адаптуватися до реалій сучасного світу та жорсткої глобальної конкуренції у космосі.

Важливу роль у новому векторі розвитку відіграє поглиблення співпраці із західними партнерами. Ще дев'ятого квітня 2025 року було підписано угоду про співробітництво між Україною та Європейським Союзом у космічній галузі. А наприкінці березня 2025 року в Міністерстві оборони було створено окремий Директорат космічної політики, що підкреслює зростаюче стратегічне значення космосу для держави.